РІВЕНЬ ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІЧЕНОСТІ МОЛОДІ ПІД ВПЛИВОМ ПОЛІТИЧНОЇ ДИСГАРМОНІЇ, ЩО СТВОРИЛАСЯ В СУСПІЛЬСТВІ

Пронін Сергій Валерійович,

викладач ЦМК гуманітарної та

соціально-економічної підготовки ЛМУ

Політика — настільки різноманітний феномен, що він досліджується багатьма соціогуманітарними науками.

Надзвичайно важливою категорією соціології політики є молодь.

Що ж таке «політика»? Для одних — це яскраві політичні лідери, талановиті вожді держави, що піклуються за інтереси і потреби народу. Для других — це нескінченні двобої політичних партій, інтриги, політичні ігри, зневага моральними нормами заради оволодіння владою. Для третіх — це безліч різноманітних організацій і установ, де кожен чиновник претендує на право керувати людьми. Усі ці неоднозначні судження свідчать про складність і різнобічність такого соціального явища, як політика.

У свою чергу політика тісно зв'язана з такими сферами життя суспільства як культура й економіка. Тому зупинимося докладніше на деяких аспектах цього взаємозв'язку. Аналізуючи роль традицій культури в соціологічному аналізі політичних відносин, можна виділити такі принципові положення:

• політика є частиною культури, остільки в політичній діяльності виявляються визначені цінності і визначені зміцнені зразки поводження, ми зможемо зрозуміти інтереси і сили, що існують нині, лише з огляду на модифікований вплив минулого. Влада як центральне явище світу політики може одночасно розглядатися і як частина світу культури, тому що погляд на політику крізь призму культури допомагає краще зрозуміти, яка влада, якою мірою, і для кого вона є цінністю, а також співвідношення між різними цінностями.

• відмінність культур народів світу дає можливість зрозуміти, чому в ньому існують різні політичні системи, чому деякі політичні системи, що ефективно діють в одній країні, не відпрацьовують в іншій, чому ті самі політичні ідеї мають успіх в одних країнах і зазнають поразки в інших.

• зміни в політичних відносинах впливають на риси національного характеру і, навпаки, національний  характер того чи іншого народу відчутно впливає на хід політичних процесів, політичне поводження людей і політичний пристрій.

Дані ж соціологічних досліджень, проведених у політичній сфері, дозволили знайти наступні явища і тенденції розвитку політичного життя в Україні:

• кризовий стан політичних відносин (якщо проголошення політичного курсу переходу до демократії і навіть визначені конкретні заходи в цьому напрямку ще не привели до реального демократизму всього політичного життя);

• нерозвиненість  політичних відносин і незрілість багатопартійної системи (це знаходить прояв у негативній оцінці різними соціальними групами і співтовариствами політичних партій, що вважають, що ці партії не здатні представляти і захищати інтереси людей, а ведуть лише боротьбу за владу, впливи і привілеї);

• відсутність довіри до політичних структур (партій, політичних лідерів, представників центральних і місцевих органів влади, депутатів Верховної Ради і навіть Президента);

• відносне зменшення прихильників незалежності України (особливо в Криму й у Донецьком регіоні, де більше третини опитаних у 1994 р. вважали себе громадянами неіснуючого Радянського Союзу);

• зниження політичної активності молоді.

Останнє порозумівається тим, що формування громадянина нині (тобто політична соціалізація) відбувається одночасно зі становленням нових соціальних відносин, що у корені відрізняються від соціального формування і становлення особистості в стабільному суспільстві.   Моделі поводження молоді, що існували раніше, стали непридатними у швидко мінливих реаліях нашого життя, а нові — практично відсутні, тому що ще не сформувався сам механізм соціалізації молоді в цілому.

Непридатність старих моделей соціалізації обумовлена тим, що вони жадали від особистості насамперед виконавської позиції, розглядали молодь як об'єкт виховного, ідеологічного, політичного впливу з боку держави і комуністичної партії, а не як самостійний суб'єкт соціально-політичних процесів.

Зараз для молоді в Україні відкривається, здавалося б, усе більше можливостей для самореалізації, вибору власного шляху в житті. Але одночасно ускладнюються умови для такої самореалізації при зростанні молодіжного безробіття, складностей у отриманні якісної освіти (тому що найчастіше якісна освіта переважно платна, тому і недоступна для багатьох представників молоді), майже повній відсутності соціального захисту і т.п..

Відбувається закономірний процес «омолоджування» проституції, наркоманії, злочинності, представників тіньової економіки. На противагу цьому поки ще не задіяні канали залучення молоді до розвитку держави.

Ще одна парадоксальна ситуація в Україні полягає в тому, що абсолютна більшість молодих людей (близько 80%) підтримують дії, спрямовані на побудову незалежної самостійної української держави, але свою власну реальну участь у процесах становлення держави вважають незначною. Отже, спостерігається наявність значного розриву між ціннісними орієнтаціями молоді в політиці і її реальному внеску і конструктивній участі в процесах становлення держави.

Серед домінуючих тенденцій соціально-політичного розвитку молодого покоління в Україні варто виділити зростаючу деполітизацію і департизацію молоді, зміни в ідеологічних орієнтаціях і політичних симпатіях молоді. Через це зростає підтримка молоддю радикальних економічних реформ, хоча більшість працюючої молоді задіяна в приватному чи тіньовому бізнесі, що робить життя молоді більш приватним (відсторонення її від життя суспільства і перенесення інтересів у сферу приватного життя: заробляння грошей, сімейні відносини, спілкування з ровесниками, інтимне життя і т.п.).

Проблемною ситуацією є занепад рівня політичної освіченості молоді під впливом політичної дисгармонії, що створилася в нашому суспільстві, і його відображення на культурно-ідеологічних цінностях молоді.

Усе більш значимим фактором процесів структуризації суспільства з виділенням визначених груп і прошарків виступає молодь. Десятиліттями відсторонена від активної участі в політичних процесах і прийняття політичних рішень, нині вона, нехай і поволі, але все-таки починає відчувати смак не до пасивної, а дійсної політичної діяльності, у якій буде виступати рівноправним політичним суб'єктом. І хоча цей процес ще не набув достатньої сили, але тенденція вже починає просліджуватися. При різкій політичній поляризації дорослого населення, молоде покоління може стати вагомим підґрунтям у посиленні впливу центристських партій і формуванні дійсно вагомого центра в політичному спектрі країни, що, у свою чергу, зобов'язано сприяти посиленню політичної стабільності в майбутньому.

Поразки багатьох реформаторів стануть зрозумілими, якщо осягти, що вони не враховували взаємозалежності рис національного характеру й особливостей порядку, що вони мали намір створити. Тому нині, якщо в Україні відбуваються процеси державотворення і наповняється реальним змістом поняття суверенності, варто задуматися над приведенням організаційних форм політичного життя у відповідність до національного характеру свого народу в його кращих рисах.

Тому що політична соціалізація починається в родини і є складною частиною загального процесу виховання всебічно розвинутій особистості, то батьки і старші члени родини повинні передати дитині не тільки визначені політичні погляди, але і зразки політичного поводження. Від них дитина вперше повинна довідатися про наслідки відхилення від політичного життя, перші емоційні і раціональні оцінки. Так повинна відбуватися кристалізація основних рис майбутнього політичного поводження індивіда.