ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ НОВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

Пронін Сергій Валерійович, викладач ЦМК гуманітарної та соціально-економічної підготовки ЛМУ

Вже неодноразово доведено, що найбільш необхідні людству знання з'являються на стику наук. Вони стають революційними й віддзеркалюють назрілу об'єктивність не тільки бачення якоїсь проблеми глибинного життя, а ще й необхідність й терміновість радикальних змін в будь-яких системах координат.

Мені здається, що зараз, принаймні в контексті формування стратегії просування універсуму, необхідно змінити наголоси в процесі виховання планетарного мислення людини. Тобто треба визнати необхідність не просто бути толерантним та співчутливим до всіх змін, які відбуваються в країнах, соціумах, в цілому на Землі та у Всесвіті, але вміти  корегувати та керуватися цими змінами, а ще бути постійно пильними та бажати змінюватися та змінювати оточення, середовище не тільки як спеціаліст своєї справи, але перш за все як людина духовна, людина Всесвіту.

 Не треба доводити, що на людину впливає велика кількість різноякісних й різнорівневих факторів. Ми живемо в Всесвіті, на Землі, в Країні, в Соціумі, в Сім'ї. Все оточення впливає на нас, а ми або змінюємося, або ні, й, між іншим, й в тому чи іншому випадку все одно теж включаємося до змін оточення й себе. Свідомо чи не свідомо, бажаємо того чи ні -  кожної миті ми інші. Можливо наголосити, що як частина відкритої системи, людина весь час свого індивідуального життя втручається в переустрій екосистеми Землі. Кожна особистість, яка робить той чи інший вибір на життєвому шляху, активно діє на цій  основі в стратегії життя – вже творець. ЇЇ життєтворчість наповнює екологію життя; на фізичному, ментальному, духовному плані збуджує й змінює інші екосистеми, поступово складаючи ціннісно-смисловий універсум загалом. Таким чином в цілому й культурний простір еволюціонування людської цивілізації. Постійно відбувається активно інтеграційний процес. Можна чи ні це обізначити "екосистемою життя”? Мені здається  що це закономірно.

Треба зазначити, що спадщина М.М.Бахтіна та – слідом за ним – дослідження свідомості М.К.Мамардашвілі посідають особливе місце в розумінні суті парадигми "affirmo” (тобто у змісті культурантропологічного синтезу) оскільки в їхніх працях не тільки заявлене та обґрунтоване "рефлективне завдання” філософії, системи світобачення як філософування про культуру, та культуротворчість, але наведені зразки дослідження саме у цій парадигмі: адже що таке, як не культуротворчість, є "єдиною єдністю” "єдиної події здійснюваного буття”, в якому могла б бути подолана "нерозумна незлитість та невзаємопроникненість культури та життя”

Для вичленування характеристик "абсолютного культурного акту” – одиниці культуротворчості – доцільне інтегральне, синтетичне об'єднання доробків різних галузей знання та методологічних позицій: адже багатоманітність культуротворчої здатності людини – це емпірично фіксована "істина”, а з частковостей, як відомо, не виходить "цілісна єдність” шляхом простого додавання знання, яке відкривається з якоїсь однієї "точки зору”.

Безперечно, екологічна освіта підростаючого покоління є важливим і актуальним завданням сучасного суспільства, а також однією з основних умов його подальшого виживання. Тому таким важливим є зміст цієї освіти – той фундамент знань, який повинен увійти у світогляд нового покоління, стати основою його діяльності, біоцентричного сприймання оточуючої природи. Уміння запобігти еволюційним катастрофам чи ліквідувати наслідки тих, які вже відбулись, правильно розпоряджатись тим, що дає нам природа, - це значить, у першу чергу, вміти зберігати та підтримувати на Землі життя у різних його проявах і формах.

Вищенаведене дає змогу зробити висновок про необхідність конструювання стратегії екології життя в системі державної політики, та складання базової науково-практичної системи обґрунтування  новітніх підходів до керованих змін в житті соціуму та стратегії життя індивідуумів.